Есе: Визначення та Структура

Есе – це невеликий за обсягом твір, який висловлює позицію автора стосовно конкретного питання. Воно належить до художньо-публіцистичного жанру та тяжіє до вільної композиції. З французької мови це слово перекладається як «нарис». І це якнайкраще дозволяє пояснити сутність тексту. Невеликий обсяг не дозволяє ґрунтовно та вичерпано трактувати тему. Однак, розібравшись у тому, що таке есе та які правила його написання, автор зможе донести свою думку до читачів. Також на Диплом.укр ви можете отримати поради із замовлення есе, якщо не розібрались з темою, чи вимогами до написання.

Есе: визначальні риси жанру

Есе – це текст, який знаходиться на перетині художнього та публіцистичного жанрів. Уперше такі нариси виникли ще у XVI столітті у Франції. Есеїстика з’являлась лише у періодичних виданнях та висвітлювала актуальні проблеми у суспільстві. Згодом маленькі прозові нариси стали популярними в усіх країнах Європи.

Сьогодні ж есе – це поширений жанр, яким послуговуються школярі, студенти, наукові працівники критики та письменники. Яке завдання дати на олімпіаді? Яку форму вибрати для творчого конкурсу під час вступної кампанії? Звісно ж, есе!

Завдяки обмеженому обсягу авторам вдається тренувати навички лаконічного висловлювання та творчі здібності. За тематикою та змістом цей тип робіт поділяється на такі види:

• філософський;
• художній;
• історичний;
• літературно-критичний;
• релігійний.

Що таке есе за своєю формою? Художні публіцистичні нариси – це не тільки статті в газетах. Це також можуть бути рецензії на витвори мистецтва, листи, особистий щоденник (в якому піднімається гостра проблема) або лірична мініатюра.

Щоб зрозуміти, що перед вами саме нарис, достатньо просто поглянути на текст. Впізнати нариси можна по таким їхнім рисам:

1. Наявність проблеми. Незважаючи на те, що структура есе може бути вільною, на сторінках має розглядатися конкретне питання. Усі частини твору ґрунтуються навколо єдиної проблеми, ілюструють та аналізують її.
2. Харизма та індивідуальний стиль висловлення. Це жанр, який дозволяє собі експресію. Ніяких  канцеляризмів, ускладнень та зайвих наукових термінів. Важливо, щоб мова твору була живою та яскравою. Нарис має яскраво демонструвати вашу особистість. Автор, якого читачі впізнають вже за першими реченнями, приречений на успіх.
3. Метафоричність. Сміливі алюзії, образи, гра слів та неологізми роблять нарис живим та цікавим. Не «пересушіть» текст штампами – зробіть його ближчим до розмовного стилю (звісно, без сленгу, суржику чи лайки).

Зрозумівши саму суть роботи, ви зможете перейти до обмірковування теми, складання плану та безпосередньо створення тексту.

Якою має бути структура есе?

Переходимо до найцікавішого – визначення, з чого ж ця робота має складатися.

Звісно, на початку треба сформулювати тему. І це не так просто, як здається. По-перше, треба вибрати те, що вам цікаво (наприклад, улюблена книга). А по-друге, – визначити, яку проблему розкрити (актуальність книги, персонажі, конфлікт тощо).

Головна мета нарису – висунення тези та логічних аргументів на її доказ. Втілити цей задум у життя допомагає структура есе. Серед головних компонентів тексту:

1. Назва. Має чітко та лаконічно описувати виклад тексту. Читачам більше запам’ятовуються назви, що містять питання, гру слів, метафори. Назва есеїв не може складатись з одного слова. І так само не може бути довшою за одне речення.
2. Вступ. У цьому пункті вам потрібно висунути гіпотезу, яку надалі ви будете підтверджувати або спростовувати. Це може бути риторичне питання, окрема ситуація чи ваше особисте переконання. Чітке визначення тези допомагає найширше розкрити та проаналізувати проблему.
3. Аргументи. Обґрунтування тези – основна частина роботи. Аргументом може виступати особистий досвід, суспільні явища, факти, цитати відомих культурних, наукових чи політичних діячів, історичні події, закони та акти. Аргумент має відповідати проблемі а не просто бути вписаним у текст «заради краси».
4. Висновок. Не думайте, що висновок – це просто перепис тези. Так, та не так! Звісно, висновок в нарисі ще як оте математичне «що й потрібно було довести». Однак він також має ґрунтуватися на аргументах і вашому особистому погляді на ситуацію. Висновком може бути риторичне питання, резюмування думки автора, заклик до дій. Це невелика частина роботи, що має складати 5-10% від усього нарису.

Однак не забувайте, що в есе структура не є першочерговою. Висновок може знаходитись не лише в кінці, а й на початку тексту (доволі оригінальний хід, чи не так?). Ви також можете почати з аргументів і лише потім описати проблему.

Структура есе – лише допоміжний елемент.

Як зрозуміти коли робота готова?

Не думайте що крапка наприкінці речення означає, що роботу завершено. Пропонуємо вам перевірити, чи змогли ви досягти цілей (підтвердження чи спростування тези). Для цього дайте відповідь на такі питання:

1. Чи зміг/змогла я відповісти на головне питання?
2. Наскільки логічними та зрозумілими є думки в роботі?
3. Чи немає помилок у тексті?
4. Чи надав/ла я вагомі аргументи?
5. Наскільки живою та природною є мова нарису (Wiki)?

Поширені питання